НАДАРО́ВАНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до надарува́ти.
Ледве знайшовши собі місце на вороному, обвішаному з усіх боків торбами з гостинцями, надарованими йому в Ярополчому, Волоколамську, Звенигороді, нарешті брав
[гість]
курс на стольний град(В. Чемерис)
;Міцно притискував
[Сивоок]
схрещені руки до грудей, так ніби там зібралися в нього всі барви, щедро надаровані колись малому дідом Родимом(П. Загребельний)
;– Писати про все треба, – задумано сказав він Протагорові. – Лиш олімпійці надаровані віщим зором і здатні одвіяти зерно істини від полови слів
(І. Білик)
;//
надаро́вано, безос. пред.
Син старого пана пооднімав ґрунти й садки, кому що було надаровано до живоття
(І. Нечуй-Левицький)
;//
у знач. ім. надаро́ване,
ного,
с.Те, що надарував комусь хто-небудь.
Віддай усе, що взяв, і освятись .. Тепер тобі платити час настав. Зумій-но надароване віддати
(Б. Олійник)
;Гості йдуть, а ти повертаєшся до надарованого й бачиш, скільки в тих речах уважності до твоїх колись жартома кинутих слів
(із журн.)
.