СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАДАРЕ́МНИЙ
, а, е, розм.
1
.
Те саме, що даре́мний 1
.
Мої надаремні міркування – бо хіба ж од них щось зміниться у взаєминах між Марією та Грищенком? – порушує сам Грицько
(Є. Доломан)
;
Хтось пирхає зо сміху, і я відчуваю, що хвальба моя надаремна, що хлопці мають важливіші доручення
(М. Олійник)
;
// 
Який не має успіху, не досягає мети; безуспішний, безплідний
.
Всі розуміють – будь-які розмови і вмовляння надаремні. Вона все ще не вірить, що він мертвий, їй здається – він отямиться
(О. Іваненко)
;
Я безсилий продовжувати надаремні спроби поглянути з іншого ракурсу на очевидне – на демагогію деяких політиків
(з газ.)
.
2
.
Який не приносить користі; непотрібний, даремний (у 2 знач.).
Підняття народного добробуття
[добробуту],
народна просвіта, – були б багато вищими завданнями для польських панів, ніж надаремна й непотрібна іграшка в полонізацію галицьких українців
(І. Нечуй-Левицький)
;
Читав колись Сивоок гіркі нарікання святого отця-пустельника на безлад, що запанує повсюди..: “Почнуть люди надаремними бідами рятуватися, і повсюдно за такії гріхи почнуть бути голод і мор часто”
(П. Загребельний)
.