СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАДАВИ́ТИ
НАДА́ВЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. нада́влять; док.
1
.
що, на що, кого і без дод.
Давлячи, натискати на кого-, що-небудь
.
Гликерія почуває, як гаряча хвиля крові підіймається їй у груди, надавлює їх і вогнем суне до лиця
(В. Винниченко)
;
Дерев'яне рідке склепіння
[штреку] ..
все ще тримало мільйоннотонний тягар породи, що непереборно все нижче надавлював кріплення
(Олесь Досвітній)
;
Глибоко всадив
[Демид]
лопату в землю, надавивши її ногою
(Б. Грінченко)
;
Тонкі пальці твердо надавили курок
(Г. Епік)
;
* Образно.
Лихо знову так надавило на її душу – мов недавньої радості і не було
(Панас Мирний)
;
// 
Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичний біль або спричинювати незручність
.
– Батько матір б'ють! Усю на їх
[них]
одежу порвали, звалили додолу, надавили і за горло давлять
(Панас Мирний)
;
Зваливши Костя на землю лицем униз, надавив
[Лановий]
коліном, хапливо скинув з себе ремінний пояс і .. почав бити хлопця
(В. Винниченко)
;
Тоня, впіймавши його
[Віталія],
надавила, стала нагинати у воду, як хлопчака, що не хоче купатись
(О. Гончар)
;
// 
що.
Торкаючись якоїсь частини тіла, намулювати її
.
“Та, котрої руки, Мов пучки рожі, ніжні, запахущі, Тепер надавлювать мозолі мусить На пальцях, мелючи на жорнах збіжжя Та хусти перучи у річці!”
(І. Франко)
;
Стали на ніч в Ярославі, Лежить русин десь на лаві, Всю ніч ока не стулив, Костомахи надавив
(І. Франко)
;
Мав мороку він велику, Бо п'ятак у черевику Відіграв одну лиш роль – Надавив йому мозоль!
(С. Олійник)
.
2
.
чого.
Видавлювати яку-небудь кількість рідини з чогось
.
Протягом серпня-вересня надавлюють сік із яблук, готуючись до зими
(з газ.)
;
– Оце їду в Сінеу олійки трохи надавити... – пояснює візник
(М. Чабанівський)
;
[
Лука
:]
А я по три кіла
[кіло винограду]
з лози зняв!.. Надавив вина... Частував ним усе село
(Ю. Мокрієв)
;
Вже вони соків надавили, вже грибів наконсервували, і помідорів, і огірків, і чого тільки не наробили, насушили
(М. Воробйов)
.
3
.
перев. док., кого, чого, розм.
Давлячи, знищувати якусь кількість кого-, чого-небудь
.
Ми йдемо в поле з надією надавити колорадських жуків, щоб позбутися головного ворога картоплі
(із журн.)
.
4
.
кого і без прям. дод., перен., розм.
Дуже дошкуляти, діймати чим-небудь, не даючи спокою комусь
.
Аж зорі злічиш (як недуга надавить)
(Номис)
;
Марина не раз і не два вмивалася рясними сльозами, як надавлять її злидні та недостачі
(Панас Мирний)
.
5
.
на кого – що, перен., розм.
Тиснути на кого-, що-небудь, змушуючи робити, виконувати щось
.
Телефоную Ляні, щоб була готова – через півгодини зайду. Вона знову каже, а може, не підемо .. Трішки надавлюю на неї інтонацією: – Ми йдемо. Вона глухо каже “добре” й кладе слухавку
(А. Дністровий)
;
Всі бориславські предприємці
[підприємці]
згодилися на те, що тепер, коли розбурхана хвиля робітницького руху раптом притихла, треба з подвійною силою надавити на непокірних
(І. Франко)
;
Як затявся старий. Ну, думає собі Понятовський, це він тут хоробрий. А от поїду я до Парижа та звідти на нього як надавлять із Версаля, то, не бійсь, підіжме хвоста
(Г. Хоткевич)
;
Якщо намагатися надавити на аудиторію емоційно, це викликає опір
(з навч. літ.)
.