СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
НАГУСТИ́
див.
нагуді́ти
.
НАГУДІ́ТИ
, уду́, уде́ш; мин. ч. нагуді́в, і́ла, ло; НАГУСТИ́, уду́, уде́ш; мин. ч. нагу́в, ула́, ло́; док., розм.
1
.
Довго, надокучливо погудіти, погусти
.
Дитина нагула в дудку
.
2
.
перен.
Повідомити багато чого-небудь; наговорити (у 1 знач.)
.
– Мо, Гаврило у вухо нагудів, старий баглай?.. Чи вже сам багато розуміти почав?
(Р. Іваничук)
.
3
.
що, зі сл.
голову
,
вуха
і т. ін., перен.
Багато розмовляючи, гудучи і т. ін., стомити кого-небудь
.
– Ідіть собі, йдіть! Іще мало голову нагули
(С. Васильченко)
.