СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАГУЛЯ́ТИСЯ
НАГУ́ЛЮВАТИСЯ
, ююся, юєшся, недок., НАГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1
.
розм.
Багато, досхочу гуляти (у 1–5 знач.)
.
Закінчувалася Масляна, скрізь по місту лунали музики, співи – парубки та дівчата нагулювалися на всенький довгий Великий піст
(Ю. Мушкетик)
;
– У мене зараз гості. Ось поїдуть. А поки нагулюйтеся досхочу!
(Г. Колісник)
;
Місяченьку! Наш голубоньку!.. Світи довше в чистім полі, Щоб нагулятись доволі
(Т. Шевченко)
;
В чого тільки за день не нагуляються вони: і в високого дуба, і в квача
(П. Колесник)
.
2
.
тільки недок.
Збільшувати свою вагу, ставати гладким, угодованим (про тварин)
.
– Восени старий Підіпригора возами вивозить на торг карасі і коропи. Коропи в нього на півпуда нагулюються
(М. Стельмах)
;
У прибережній смузі, де суцільний покрив утворювали зарості куничнику, нагулювались окунь річковий і чорноморсько-каспійський бичок
(з наук.-попул. літ.)
;
// 
Наростати, збільшуватися в об'ємі (про сало, жир і т. ін.)
.
Ген на видноколі гасають табуни лошаків-однолітків, що вилискують проти сонця гладенькою шкірою, під якою вже нагулювався молодий жирок
(В. Малик)
.
3
.
тільки недок.
Пас. до нагу́лювати 1, 2.
Корови влітку нагулюються пастухами на пасовиськах
(з газ.)
.