СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАГУЛЯ́ТИ
НАГУ́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.
1
.
кого, що.
Дорощувати і відгодовувати (перев. худобу на пасовиськах)
.
– Жди тебе тут, – блимнув
[Безхатько]
очима. – Чого так, пізно? – А я... я гусей нагулювала
(Л. Юхвід)
;
// 
що, чого.
Набувати жир, вагу і т. ін., споживаючи добрий корм (про тварин)
.
Ходять отари, вовну нагулюють!
(Остап Вишня)
;
Струнко ступали браві козацькі коні, що встигли нагуляти тіло на соковитій молодій траві
(С. Добровольський)
;
Не відкриватися нікому і ні за яких обставин. Як дві перлівниці, що нагулюють поміж рожевих мантій дивні перли
(Любко Дереш)
;
* Образно.
Курс валют: євро нагуляв копійку
(із журн.)
;
// 
Ставати більш міцним, товстим від їжі, відпочинку і т. ін. (про людину)
.
Хай спить арештант. Хай нагулює тіло, щоб не боліли у тюремників кулаки на допитах
(М. Сиротюк)
;
В сідлі Полікрат тримався дуже добре, але й після цих трьох років не нагуляв собі зросту та ваги
(І. Білик)
;
Саша Тимченко трошки нагуляв щік і діафрагми, але від часів наукового комунізму практично не змінився
(Є. Кононенко)
.
2
.
що, чого, розм.
Гуляючи, одержувати, набувати, діставати що-небудь
.
– Чи в тебе вже й так синець під оком, – помітив Давид підбите око в братухи. – Де це ти нагуляв собі?
(А. Головко)
;
Дай потомства, яке б мало міць, знало давнє й нагулювало свого, щоб мало втіху покоїти старість своїх...
(Г. Колісник)
;
Він чоловік сімейний: де б апетиту не нагуляв, а все вечерять лучче дома...
(О. Забужко)
.
3
.
перев. док., розм.
Вагітніти, не перебуваючи у шлюбі
.
– Як подивлюсь на твій .. живіт, так би й розірвала твого Серьогу. Таки обдурив, падлюко... Коли ж це ти з ним нагуляла?
(М. Хвильовий)
;
Нагуляла
[дівчина]
собі та до знахарки за порятунком. А потім .. не один місяць провалялася в ліжку
(А. Головко)
;
– Могла
[панночка]
нагуляти від одного панича, а вийти за іншого
(А. Кокотюха)
;
// 
кого.
Народжувати позашлюбну дитину
.
– Чому вона відцуралась назовсім! Ну, нагуляла мене, коли була молодою, ну, хотіла видати себе за бездітну .. Але ж потім!
(Є. Гуцало)
;
– Дівкою я на заробітках була, там дитя нагуляла
(В. Лис)
;
– Всі знають, що ти свого Тарасика від Залусківського нагуляла, а брешеш, ніби від Федьки
(Люко Дашвар)
.
4
.
тільки док., діал.
Погуляти досхочу; нагулятися (у 1 знач.)
.
Вже пора додому. Вже аж у хаті потемніло, так нагуляли. Потомилися, час далі йти
(О. Кобилянська)
.
(1)
 
Нагу́лювати (набува́ти) / нагуля́ти (набу́ти) жир
поправлятися, товстіти
.
На їх
[кукурудзяних]
зернах нагулюють жир гуси, індики та качки
(М. Рудь)
;
В будинку відпочинку зібралося нагулювати жир шістдесят офіцерів
(М. Стельмах)
;
У букових і дубових лісах стадами збираються кабани, щоб перед зимою нагуляти жир
(з навч. літ.)
.