СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАГУ́ЛЯНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до нагуля́ти.
Соми зимували в мулі найглибших почаївських ям, обходячись нагуляним за літо жиром
(І. Білик)
;
Хор свіжих, нагуляних за літо голосів співає бадьоро, шумко
(С. Васильченко)
;
Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду?
(А. Головко)
;
Кажуть, нібито вона дівоцька дитина, нагуляна матір'ю з лісниками...
(О. Гончар)
;
Гонорові ґаздівські дівки без вінка і батьківського благословення приносили у подолах нагуляних дітей
(М. Матіос)
;
// 
нагу́ляно, безос. пред.
З червоточиною дама була, да. Її приваблювали люди, як би вам сказати простіше, надламані чи що .. Але крапля породи була, була, аякже. Від Капністів її нагуляно, тому так кров і гуляла в ній
(О. Ульяненко)
.
2
.
у знач. прикм.
Який нагулявся (у 2 знач.); угодований, гладкий (про тварин)
.
А плов Гусейна – аж липне до рук – Нагуляний, жирний гірський баранчук
[баранчик]
(І. Муратов)
;
Принаджували родючі поля мальовничої Сіверщини, повні дикої птиці, нагуляної звірини, ягід та грибів ліси
(П. Дорошко)
;
Карась попадався чималий, нагуляний, з ікрою
(В. Шкляр)
.