НАГУ́ЛЯНИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. пас. до нагуля́ти.
Соми зимували в мулі найглибших почаївських ям, обходячись нагуляним за літо жиром
(І. Білик)
;Хор свіжих, нагуляних за літо голосів співає бадьоро, шумко
(С. Васильченко)
;Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду?
(А. Головко)
;Кажуть, нібито вона дівоцька дитина, нагуляна матір'ю з лісниками...
(О. Гончар)
;Гонорові ґаздівські дівки без вінка і батьківського благословення приносили у подолах нагуляних дітей
(М. Матіос)
;//
нагу́ляно, безос. пред.
З червоточиною дама була, да. Її приваблювали люди, як би вам сказати простіше, надламані чи що .. Але крапля породи була, була, аякже. Від Капністів її нагуляно, тому так кров і гуляла в ній
(О. Ульяненко)
.2
. у знач. прикм.
Який нагулявся (у 2 знач.); угодований, гладкий (про тварин)
. А плов Гусейна – аж липне до рук – Нагуляний, жирний гірський баранчук
[баранчик]
(І. Муратов)
;Принаджували родючі поля мальовничої Сіверщини, повні дикої птиці, нагуляної звірини, ягід та грибів ліси
(П. Дорошко)
;Карась попадався чималий, нагуляний, з ікрою
(В. Шкляр)
.