СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАГРУ́ДНИК
, а, ч.
1
.
Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого-небудь або як частина уніформи
.
На листках
[альбома]
манячили групи інституток, товаришок Ольги, в білих хвартушках і нагрудниках
(І. Нечуй-Левицький)
;
Висока й кістлява, вона майже ніколи не скидала грубого фартуха з поворозками за плечима і квадратним панцирним нагрудником, утиканим шпильками та голками
(Р. Доценко, пер. з тв. Ч. Діккенса)
;
На сорочках із білим вишиттям є нагрудники, які закривають пазушний розріз і рукави без манжетів
(із журн.)
;
// 
Те саме, що мани́шка 1.
Скрипаль у чорному фраку з білим нагрудником і довгими, схожими на пташиний хвіст фалдами, скидався на печальну сороку
(В. Шкляр)
.
2
.
Частина збруї, яка накладається на груди коневі
.
Баязид, хоч і вагаючись, все ж їхав далі й далі. Кінь під ним у золотій вуздечці, сідло золоте, чепрак і нагрудник у бірюзі
(П. Загребельний)
;
Князь .. перекинув нагрудник і притяг підпругу, тільки тоді розпутав нетерплячому жеребцеві передні ноги й одяг вуздечку
(І. Білик)
.
3
.
У давні часи і в Середньовіччі – частина бойового спорядження у формі щитка або панцира для захисту грудей
.
Сонце, завішене над головами, з їдкою силою розпікало тяжкі скрижалі щитів, сліпучу луску нагрудників, червоні вістря мечів
(К. Гриневичева)
;
Схований під одежею нагрудник твердої дамаської сталі надійно захищав
[Богуна]
від куль
(Я. Качура)
;
Оце вояк! – не те що козаки. Шолом, нагрудник, все на нім як влито
(Л. Костенко)
;
Ще хвилину тому блискучий нагрудник поляка узявся сухою іржею, кунтуш втратив блиск і висів подертим рванням
(Д. Білий)
;
// 
Такий щиток або панцир для занять деякими видами спорту
.
Ми придбали собі рапіри, маски, нагрудники, рукавиці
(Л. Старицька-Черняхівська)
;
– А тепер трохи розімнемося, – сказав він, надягши нагрудник та маску для фехтування
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.