СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАГРІ́ТИ
НАГРІВА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1
.
що.
Віддаючи своє тепло, робити що-небудь гарячим або теплим
.
Не треба забувати, що Сонце нагріває поверхню Місяця до плюс 120 ° по Цельсію
(М. Білкун)
;
Обидві грубки, якими Маринка безуспішно намагалась обігріти класні кімнати, нагрівали тільки її закапелок
(А. Михайленко)
;
* Образно.
Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє. А найперша Медведівка Небо нагріває
(Т. Шевченко)
;
// 
Використовуючи нагрівальні прилади, обладнання і т. ін., робити що-небудь гарячим або теплим
.
Санітар-чех завжди добре нагрівав приміщення, не жаліючи ні дров, ні вугілля
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Я зараз нагрію вам на машинці чаю. В одного шахрая в лавці знайшов справжній чай
(Ю. Яновський)
;
Вікна зовсім замерзали; але тоді діти нагрівали мідні гроші коло печі і прикладали до замерзлих вікон, відразу з'являлося чудове віконечко
(О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена)
;
– Марі, я тебе прошу, випий трохи теплого червоного вина – я тільки-но нагрів, воно підкріпить тебе
(О. Іваненко)
;
Розтопила
[Явдоха]
піч, нагріла води
(Григорій Тютюнник)
;
Він намірився ввімкнути електричну пічку й нагріти чайник із залишком у ньому вчорашньої води
(Олекса Ізарський)
;
// 
кого, що чим.
Зігрівати кого-, що-небудь теплом свого тіла, диханням
.
Труда прикладає зверхні боки руки до лиць, в одну мить нагріваючи руку
(В. Винниченко)
;
Ми мусили робити на ліжку шатро з ковдри, нагріваючи собою хоч трохи повітря
(Т. Прохасько)
;
* Образно.
Він постійно нагрівав її теплом своїх слів
(О. Чорногуз)
;
// 
кого і без прям. дод.
Посилювати або виклика́ти відчуття тепла в організмі перев. теплим приміщенням, одягом або гарячою стравою
.
Одрях старий, і покривали Многими ризами його, А все-таки не нагрівали
(Т. Шевченко)
;
Хлопець і дівчинка стали відчувати, як проміння нагріває нічим не накриті їх голови
(М. Трублаїні)
;
Лаврін стоїть біля рубленої комірки .. Відчуває, як гаряче проміння входить йому просто в кров, нагріває її, жене по жилах
(Ю. Мушкетик)
;
Всі знали Трохима Білоуса, колесника, як доброго чоловіка, що під лиху годину прийме тебе, нагодує, нагріє
(Панас Мирний)
.
2
.
кого, що, перен., розм.
Хитрістю, обдурюванням і т. ін. завдавати збитків кому-небудь
.
Баришники часто нагрівали княгиню на каліках та на підмальованих конях
(з мемуарної літ.)
;
Він часто зупинявся, відставав, роззирався по місячній пустелі і думав, як би нагріти цього лохуватого австралійця
(Ю. Андрухович)
;
// 
кого, розм.
Викривати кого-небудь у чомусь, зненацька впіймавши на місці злочину
.
До Карпа пішла. От якби підслідити та Прохора гукнуть з парової. – Давайте нагріємо їх, га?
(А. Шиян)
.
Грі́ти (па́рити) / нагрі́ти чу́ба (рідше чупри́ну, ло́ба)
Грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки
(1)
 
Нагріва́ти / нагрі́ти (рідше зігрі́ти) [собі́] мі́сце
звикати жити, працювати і т. ін. якийсь час на одному місці; приживатися, освоюватися десь
.
– Взяв каганець, пішов дивитись у клас .. Думаю: знову починати, знову привикать, нагрівати собі місце в цьому сумному закутку?..
(С. Васильченко)
;
[
Домаха
:]
Ходім, дитино моя, з таткової хати. Не нагріли ми тут місця, пошукаємо деінде...
(М. Кропивницький)
;
За останній рік він і вулиці мостив, .. і мурував печі .. І ніде місця не зігрів
(М. Ю. Тарновський)
;
На душі було маркітно. Ніде не міг нагріти місця, ніде не знаходив душевного спокою
(В. Чемерис)
;
(2)
 
Нагрі́ти боки́
кому, зневажл.
побити когось
.
– Сьому вже треба так боки нагріти, щоб не діждав більш рясту топтати!
(П. Куліш)
.