БРАТОВБИ́ВЦЯ

, і, ч. і ж., БРАТОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч.

Убивця свого брата, побратима, однодумця

Джентльмен мандрівний цей .. Підкупляв, лякав і лаяв Несхочих братовбивць

(М. Бажан)

;

Він

[Андрій]

і справді підійшов. Підійшов братовбивця тихо, нечутно і зупинився, як примара

(М. Хвильовий)

;

Поряд із святими Борисом і Глібом виріс у родині рівноапостольного князя Володимира братовбивець Святополк Окаянний

(з наук. літ.)