НАГРІВА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

що.

Віддаючи своє тепло, робити що-небудь гарячим або теплим

Не треба забувати, що Сонце нагріває поверхню Місяця до плюс 120 ° по Цельсію

(М. Білкун)

;

Обидві грубки, якими Маринка безуспішно намагалась обігріти класні кімнати, нагрівали тільки її закапелок

(А. Михайленко)

;

* Образно.

Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє. А найперша Медведівка Небо нагріває

(Т. Шевченко)

;

Використовуючи нагрівальні прилади, обладнання і т. ін., робити що-небудь гарячим або теплим

Санітар-чех завжди добре нагрівав приміщення, не жаліючи ні дров, ні вугілля

(Б. Антоненко-Давидович)

;

– Я зараз нагрію вам на машинці чаю. В одного шахрая в лавці знайшов справжній чай

(Ю. Яновський)

;

Вікна зовсім замерзали; але тоді діти нагрівали мідні гроші коло печі і прикладали до замерзлих вікон, відразу з'являлося чудове віконечко

(О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена)

;

– Марі, я тебе прошу, випий трохи теплого червоного вина – я тільки-но нагрів, воно підкріпить тебе

(О. Іваненко)

;

Розтопила

[Явдоха]

піч, нагріла води

(Григорій Тютюнник)

;

Він намірився ввімкнути електричну пічку й нагріти чайник із залишком у ньому вчорашньої води

(Олекса Ізарський)

;

кого, що чим.

Зігрівати кого-, що-небудь теплом свого тіла, диханням

Труда прикладає зверхні боки руки до лиць, в одну мить нагріваючи руку

(В. Винниченко)

;

Ми мусили робити на ліжку шатро з ковдри, нагріваючи собою хоч трохи повітря

(Т. Прохасько)

;

* Образно.

Він постійно нагрівав її теплом своїх слів

(О. Чорногуз)

;

кого і без прям. дод.

Посилювати або виклика́ти відчуття тепла в організмі перев. теплим приміщенням, одягом або гарячою стравою

Одрях старий, і покривали Многими ризами його, А все-таки не нагрівали

(Т. Шевченко)

;

Хлопець і дівчинка стали відчувати, як проміння нагріває нічим не накриті їх голови

(М. Трублаїні)

;

Лаврін стоїть біля рубленої комірки .. Відчуває, як гаряче проміння входить йому просто в кров, нагріває її, жене по жилах

(Ю. Мушкетик)

;

Всі знали Трохима Білоуса, колесника, як доброго чоловіка, що під лиху годину прийме тебе, нагодує, нагріє

(Панас Мирний)

кого, що, перен., розм.

Хитрістю, обдурюванням і т. ін. завдавати збитків кому-небудь

Баришники часто нагрівали княгиню на каліках та на підмальованих конях

(з мемуарної літ.)

;

Він часто зупинявся, відставав, роззирався по місячній пустелі і думав, як би нагріти цього лохуватого австралійця

(Ю. Андрухович)

;

кого, розм.

Викривати кого-небудь у чомусь, зненацька впіймавши на місці злочину

До Карпа пішла. От якби підслідити та Прохора гукнуть з парової. – Давайте нагріємо їх, га?

(А. Шиян)

◇

Грі́ти (па́рити) / нагрі́ти чу́ба (рідше чупри́ну, ло́ба)

див.

грі́ти

;

Грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки

див.

грі́ти

;

(1)

Нагріва́ти / нагрі́ти (рідше зігрі́ти) [собі́] мі́сце

–

звикати жити, працювати і т. ін. якийсь час на одному місці; приживатися, освоюватися десь

– Взяв каганець, пішов дивитись у клас .. Думаю: знову починати, знову привикать, нагрівати собі місце в цьому сумному закутку?..

(С. Васильченко)

;

[

Домаха

Ходім, дитино моя, з таткової хати. Не нагріли ми тут місця, пошукаємо деінде...

(М. Кропивницький)

;

За останній рік він і вулиці мостив, .. і мурував печі .. І ніде місця не зігрів

(М. Ю. Тарновський)

;

На душі було маркітно. Ніде не міг нагріти місця, ніде не знаходив душевного спокою

(В. Чемерис)

;

(2)

Нагрі́ти боки́

кому, зневажл.

–

побити когось

– Сьому вже треба так боки нагріти, щоб не діждав більш рясту топтати!

(П. Куліш)