СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАГРІБА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. нагрі́б, гребла́, ло́; док., що, чого.
1
.
Гребучи що-небудь граблями, лопатою і т. ін., збирати в купу в якій-небудь кількості
.
Ґрунт нагрібали лопаткою в лоток і, намивши води, струшували лоток над потоком
(М. Дочинець)
;
Нагребли
[заробітчани]
сухого листя, хмизу, розклали в яру огнище
(К. Гордієнко)
;
Ми нагребли колись сухого листя у заглибину, куди не потрапляв дощ
(Г. Вдовиченко)
.
2
.
розм.
Брати, набирати у що-небудь певну кількість або багато чогось
.
Він
[запорожець]
скинув сакви, почеплені через плече, і почав гарячково нагрібати в них зерно
(С. Добровольський)
;
Досить лишень злізти з воза, ступити кілька кроків у ліс – і хоч нагрібай тих суниць
(М. Олійник)
;
Любомир нагріб з мішка під стіною дерті в шапку
(В. Дрозд)
;
– Заморився? – спитав Омелько, нагрібаючи у шкіряне відро, видобуте із Степанової торби, зайву землю...
(Ю. Логвин)
;
В очі хлопцеві вдарило яскраве сяйво золота. Хутенько нагріб його в капелюх
(Ю. Винничук)
.
3
.
перен.
Жадібно забирати, захоплювати що-небудь у великій кількості, привласнюючи
.
Поки один, пускаючи слину, валанцався
[валандався]
магазином, відволікаючи увагу продавців, інший нагрібав у свій ящик пандори все, що погано лежало
(І. Карпа)
;
Господи прости, в чужу комору густи, поможи нагребти та ще й винести!
(приказка)
;
У демократа Бараболі й справді були власні чималенькі і ставки, і млинки, і вишневі сади. І земельки підходященько нагріб
(О. Ковінька)
.
4
.
тільки док., перен., розм.
З труднощами назбирати необхідну кількість (про гроші)
.
Того року, коли баба народилася, її тато, Прокіп Дідурик, вернувся з бессарабського строку і .. на хату таки нагріб
(В. Бабляк)
.