Заблудовський з розгону ще й пхнув Лободу, повалив уже мертвого на землю, а сам награно навколішки впав перед Наливайком

– Хелло, Данієлю, а чи не поснідати нам? – награно весело гукнув він ще з порога

– Підемо, га? – награно бадьорим тоном запитав Сторожук

Вже не зрозуміло, чи вона плаче награно, чи це – по-справжньому