НАГОСТЮВА́ТИСЯ

, ю́юся, ю́єшся, док., розм.

Досхочу, довго погостювати в кого-небудь, десь

[

Конаш

Ну, жінко, і справді вже ми нагостювались у свата, пора й додому

(М. Кропивницький)

;

Нагостювавшись у Яворницького, в 1916 році кобзар поїхав до Канева, щоб уклонитися могилі Тараса Шевченка

(І. Шаповал)

;

– Куди ви, дядьку? – перша збагнула Катря. – Нагостювався, Катре, пора в дорогу

(Василь Шевчук)

;

Ольгу Юліанівну попросила

[Леся]

прийти одразу ж, як тільки насидиться та нагостюється

(М. Олійник)