СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БРА́НЕЦЬ
, нця, ч.
1
.
поет.
Полонений, військовополонений
.
І накинувся на бранця З лютим вереском Кончак
(І. Франко)
;
[
Тірца
:]
Пройдуть роки, з полону бранець верне
(Леся Українка)
;
Бранців посадили за колючий дріт і тримали під особливо суворою охороною
(Ю. Смолич)
;
Та й химерні були й ці .. юрби бранців, бідних невольників часів татарських навал, часів Батия й Тимура
(І. Багряний)
;
* Образно.
Автор стає бранцем власних ідей
(із журн.)
.
2
.
діал.
Рекрут, новобранець
.