СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БРАКУВА́ТИ
2
, у́ю, у́єш, недок., кого, що.
Визнавати незадовільним, низькоякісним
.
Той
[Січкар]
пильно оглядав кряжі, бракував за найменший сучок
(М. Стельмах)
;
// 
Відкидати, відхиляти; нехтувати
.
Мені здається, що не варт бракувати такої потреби, треба і задля неї піклуватись
(Панас Мирний)
;
Тася в душі сердилась на матір, бракувала кандидатури женихів
(Л. Дмитерко)
;
– Десять пляшок бракую, ти їх зубами відкривав
(А. Крижанівський)
.