БРАКУВА́ТИ
1
, у́є, недок., безос.
Не вистачати
. То чому ж ти такий в мене зробивсь? За чим сумуєш? Що бракує тобі?
(Марко Вовчок)
;Нічого йому не бракувало, а проте був блідий, як труп
(І. Франко)
;Було так душно, що грудям бракувало повітря
(М. Коцюбинський)
;Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання
(Леся Українка)
;Щурячі очі його враз помітили, що на роботі бракує посполитих
(З. Тулуб)
;Йому особливо бракувало зараз повного ласки, люблячого погляду
(А. Дімаров)
;Кілька разів перераховували
[в'язнів]
– одного таки бракувало(Р. Іваничук)
;Сучасних приладів, реактивів, препаратів бракує і в лікарнях, і в поліклініках
(з газ.)
.(1)
Ті́льки цього́ [ще] бракува́ло!
– уживається, коли сталося (або може статися) що-небудь небажане, неприємне
.– Оце то так! тільки сього бракувало!
(Леся Українка)
;Таке страхіття лихе, казала Настя, нам ще тільки цього бракувало
(У. Самчук)
.◇
Нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти (ке́би)
див.
нема́
;Нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) [одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)] кле́пки у голові́
див.
нема́
;Ті́льки (хіба́, хіба́ що, лиш) пташи́ного (пти́чого) молока́ нема́ (нема́є, не вистача́є, браку́є і т. ін.)
див.
нема́
.