НАВЕРТА́ТИСЯ

, а́юся, а́єшся, недок., НАВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.

тільки 3 ос.

З'являтися, виступати (про сльози)

[

Зося

Говорив

[Завада]

зо мною довго, а так сердечно, так сумно, що мені аж сльози на очі наверталися

(І. Франко)

;

Всі помітили в нього на очах сльози. Він ковтав їх, як сливи, а вони все навертались на очі, все навертались...

(О. Донченко)

;

Навернулась в Морозенка Теплая сльозина, – Пригорнулася до його

[нього]

Вірная дружина

(П. Куліш)

;

На глибоких очах його навернулась одна сльоза

(О. Довженко)

Приходити, навідуватися куди-небудь

Уже шістнадцятий годок Олесі, вже й свати почали в хату навертатись

(Марко Вовчок)

;

– Підождім трохи, може, хто навернеться, може, ще хтось трапиться

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ільчиха знає, що коли він тепер вирветься з її рук, то, можливо, й тиждень, а то й більше до хати не навернеться

(Ірина Вільде)

до чого, куди, рідко.

Те саме, що поверта́тися

4, 6.

Застопорений на мілині катер ворухнувся, як хворий, навертався задертою половиною до острова

(Іван Ле)

;

– Як візьмеш у руки, то жайворончиха прилетить і зараз пізнає, що брали в руки. – Ну, то що? – І більш і не навернеться до гнізда

(С. Черкасенко)

Ідучи, наближатися до кого-, чого-небудь; підходити (у 1 знач.)

– Ось навернись сюди! навернись! – піднімаючи здоровенну хворостину, сказав Грицько. – Я тобі дам

(Панас Мирний)

;

В цю мить навернулася Барвінська. Вона, очевидно, знала Чайку... – О, ви, виходить, давні приятелі з моїм козаком-шукачем українського більшовизму, – пожартувала

(Д. Бузько)

;

Раз під час такого перечитування навернувся Петро, якого Роман, заглиблений в переживання, вчасно не помітив

(І. Багряний)

на що, до кого – чого і без дод., перен.

Визнаючи кого-, що-небудь, переконуючись у чомусь, змінювати свої погляди, поведінку і т. ін

Наверніться до Господа – і будете жити

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

Отак собі міркуючи, сей чоловік дійшов до сильної постанови навернутися й самому на віру своєї жінки

(І. Франко)

;

Надто ж мене тішить те, що зачали навертатись на “праву путь” деякі з товаришів

(Леся Українка)

;

Не тільки рідні брати затялися в невір'ї, але й навіть приозерні міста, які загалом ставились до Ісуса з найбільшою приязню, навернулися далеко не всі

(з наук.-попул. літ.)

тільки недок.

Пас. до наверта́ти 1, 3–5, 12

Поступово запеклі хулігани наверталися педагогами й активістами до суспільно корисного способу життя

(із журн.)

◇

Ду́мка наверта́ється / наверну́лася <Думки́ наверта́ються / наверну́лися>

див.

ду́мка

;

(1)

Наверта́тися / наверну́тися на язи́к

кому і без дод.

а)

мимохіть вимовлятися

Слова наверталися на язик безвартні і жалюгідні

(Н. Рибак)

;

– Чого тобі це слово перше навернулось на язик?

(І. Нечуй-Левицький)

;

Кажу, мамо, не полінуйтеся піти в погріб по картоплю, солдатам наваримо. І слово ж таке на язик навернулося – не полінуйтеся

(Є. Гуцало)

;

б)

хто-небудь хоче сказати щось, перев. неприємне для співрозмовника або те, що раптово пригадалось, спало на думку

Князеві так і наверталось на язик нагадати, що Костянтин теж недалеко відійшов од простого люду

(П. Загребельний)

;

Вона нібито відповідає на його питання, дає йому раду – першу-ліпшу, яка їй навернулася на язик

(І. Франко)

;

(2)

Не наверта́ється се́рце

чиє до кого

–

не подобається хтось кому-небудь, немає у когось потягу до кого-небудь

Чув отаман пушкарський, що не навертається до нього жінчине серце, – і все йому остогидло

(Г. Хоткевич)