НАВЕРНУ́ТИ

див.

наверта́ти

НАВЕРТА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док.

що і без прям. дод., розм.

Повертати що-небудь в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік

Сонце байдуже світило, знімалося вгору і навертало на нас з конем холодок з розлогої верби...

(Іван Ле)

;

Заметушився з підручним Шрам, навернув жерлами до греблі гармати .. й двигонув першим набоєм

(М. Старицький)

;

Бувало, засипе

[засипле]

дід звечора повен ківш зерна, наверне млин на вітер і йде спати

(В. Минко)

що і без прям. дод., перен., розм.

Надавати чому-небудь іншого спрямування, іншого значення; змінювати перебіг чого-небудь (про розмову, думку, здогад і т. ін.)

Схвильована своєю мовою і його мовчанням, Лася починала уперто навертати розмову на самого Шапталу

(В. Підмогильний)

;

Наливайко зрозумів ці сильні настрої серед повсталих, навертав на своє, але навертав дипломатично

(Іван Ле)

;

[

Ромодан

Згадувала

[дочка]

мене?

[

Варвара

Ні. Я навертала розмову, а вона – ні пари з уст

(О. Корнійчук)

кого, перен.

Переконуючи, умовляючи, спрямовувати, залучати до чого-небудь

Багато порад, побажань і напучувань наслухалась тоді дівчина. Ще з початкової школи навертали її на заманливу стежку – в балет

(Яків Баш)

;

[

Рущак

Ми хочемо, щоб ти в своїм селі на нашу справу молодь навертала, щоб понесла гаряче наше слово у молоді серця

(А. Турчинська)

;

Припускаючи, що Наливайко .. побував серед козаків, говорив з ними і міг навернути на свій бік реєстровців, полковник у своїй промові ставав ніби на бік козаків

(Іван Ле)

;

Звичайно, вона, Софія, не шкодувала сил, щоб якось навернути своїх упертих тубільців до культури

(О. Гончар)

;

до чого.

Схиляти до чого-небудь, змушувати слідувати чому-небудь

Ні в який спосіб не вдається їм

[Бабаніним]

навернути його до сім'ї. Посудину, що розбилася, вже не стулиш докупи

(М. Слабошпицький)

;

Протоієрею вдалося ціною копіткої праці й терпіння навернути до нормального життя чотирьох алкоголіків

(із журн.)

;

Спонукати, заохочувати до прийняття якої-небудь віри, до зміни віросповідання

– По закінченні школи декількох

[учнів]

повезли назад в Аляску навертати ескімосів на християнську віру

(Мирослав Ірчан)

;

Прибули апостоли на собор в Єрусалим, щоб домовитись, яким чином навертати язичників до християнства

(з публіц. літ.)

;

Вона навернула його до своєї віри

(І. Нечуй-Левицький)

;

Папи хотіли, щоб німці насильно навернули слов'ян у християнство

(з навч. літ.)

що, чого, розм.

Накидати, навалювати багато чого-небудь

А там уже й зима – замети навертає...

(Панас Мирний)

;

І скував коваль великого, великого плуга .. Заглибив плуга і як прижав цього змія, як орнув ним, і це такий навернув вал – така летіла з цього плуга скиба

(з легенди)

;

Внизу на плисковатому зеленому березі було розкидане каміння, неначе хто зумисне навернув на зелену траву

(І. Нечуй-Левицький)

;

безос.

Замість сіней Пилип зробив .. примостку, обкидавши докола

[навколо]

гноєм. Тепер у той захист навернуло повно снігу!

(Панас Мирний)

;

Було тепло, хоч снігу навернуло багато

(П. Колесник)

що.

Щільно притуляти або навалювати що-небудь важке

Її покійний чоловік, тікаючи від неї, вискакував на горище швидше кота й іноді заночовував там, навернувши на всяк випадок ляду

(Ю. Мушкетик)

розм.

Їсти багато, з апетитом, набираючи їжу ложкою або виделкою

– Тепер – навертайте виделками, панове! А “навертати” було що! Крім традиційних пиріжків, холодцю та різних салатів, тут були дивовижні витвори сільських майстринь-куховарок

(І. Роздобудько)

розм.

Те саме, що наверта́тися 2

Коли б хоч з чоловіком словечко перемовити, так не вирве й годинки вільної: то те він робить, то те, то йде, то їде, як гість додому навертає

(Марко Вовчок)

;

Як настали буденні дні, то Загнибіда хіба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі, у крамниці

(Панас Мирний)

що, діал.

Повертати щось утрачене; надолужувати

Стара хоче те у хазяйстві навернути, що дочка витратила

(Марко Вовчок)

рідко.

Те саме, що зверта́ти 1

Вона

[дебра]

бігла просто, потім навертала вбік, уступаючись перед горбами й пригорбками, оббігала їх довкола та й знов приставала до дороги

(Л. Мартович)

кого, що, рідко.

Те саме, що заверта́ти 4

Птруа́... птруа́!.. Горляний поклик все навертає крайніх

[овець] в

отару

(М. Коцюбинський)

;

– То – не дитячого розуму справа.., – якось заклопотано, але досить лагідно відказував батько, навертаючи коня від корита

(Іван Ле)

на кого, розм.

Перекладати, звалювати провину і т. ін. на іншого

На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив

(Сл. Б. Грінченка)

перев. док., кого, розм.

Сильно і швидко вдаряти кого-небудь

– Хай тільки порушник сплигне додолу, я його відразу наверну києм по голові, оглушу і примушу здатись

(Ю. Збанацький)

що, на що, рідко.

Зумовлювати, спричиняти появу якогось почуття, настрою і т. ін

Ти

[весна]

журавлиним ключем навертаєш нестерпну тугу, мрії про вольний простір, щастя далеке моє

(І. Франко)

;

Стелився синій тютюновий дим і навертав обох

[друзів]

на кращий настрій

(Я. Качура)

кого, діал.

Посилати (у 7 знач.)

– Коби лиш яку гідну та роботящу

[невістку]

Бог навернув, – говорить

[Максимиха]

спроквола

(Н. Кобринська)

◇

(1)

І но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти

а)

(куди і без дод.)

не з'являтися десь, не приходити куди-небудь

[

Одарка

Заходь в хату, сестричко! Від самого весілля ти й очей в хату не навернула

(М. Кропивницький)

;

[

Грива

Сюди ніхто і носа не наверне! Одно – далеко від двора, .. а друге – пустка

(І. Карпенко-Карий)

;

– Мотора встановили, а механік і носа не навернув, – бурчав Никанор Павлович

(О. Сизоненко)

;

б)

(до чого)

не братися за щось, не приступати до якої-небудь роботи

– Зовсім відбилась від рук моя Сова. Певно, вже ви з неї виучите вчительку, бо все читає та й читає. А то раніше до книги й носа, бувало, не навертала

(Ю. Збанацький)

;

Наверну́ла лиха́ годи́на

див.

годи́на

;

(2)

Наверта́ти / наверну́ти се́рце

чиє до кого

–

пробуджувати в кого-небудь почуття кохання, дружби до когось

– Може, один Бог наверне її серце до мого Романа

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ти – Лада, Богиня Кохання, ти – голос нашої статi, яка прагне любовi. Наверни серце моєї коханої до мене, мов бджiлку до квiтки, мов пташку до гiлки

(В. Рубан)

;

Наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум)

див.

наво́дити

;

Наво́дити (наверта́ти, нашто́вхувати) / навести́ (наверну́ти, наштовхну́ти) на ду́мку

див.

наво́дити

;

На се́рце мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто ка́мінь наверну́в <Як (мов, ні́би і т. ін.) хто ка́мінь на ду́шу наверну́в>

див.

хто

;

(3)

Не могти́ наверну́ти лиця́ (пи́ска, обли́ччя і т. ін.)

до чого, на що

–

не в змозі вживати що-небудь надзвичайно бридке, противне

– А я від того часу не міг і лиця свого навернути на горівку

(І. Франко)