СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАВЕРБО́ВАНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до навербува́ти.
До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки
(Ю. Яновський)
;
Сейм рвався до короля, щоб висловити йому своє невдоволення й жадання розпустити навербованих німецьких найманців, скоротити королівську гвардію
(П. Загребельний)
;
Що могло залишитись? Або якісь секретні документи, які свідчать про щось важливе – чи про агентуру, навербовану з різних зрадників і залишену в нашій країні, чи про якісь військові секрети. Або ж награбовані коштовності
(В. Нестайко)
;
// 
навербо́вано, безос. пред.
Вони зовсім не матроси, а миколаївські люмпени, які не звикли воювати гарматами, їх навербовано за матроське вбрання
(Ю. Яновський)
.