НАВДИВОВИ́ЖУ
, присл.
1
. Напрочуд; надзвичайно
. В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки
(О. Довженко)
;Дід з одчаю піддався благанням сина й пустив його до Круківської залізничної школи, яку той навдивовижу успішно закінчив
(Б. Антоненко-Давидович)
;Годинник ішов навдивовижу справно
(Л. Дмитерко)
;Гетьман навдивовижу сміливо попередив імператрицю, що не сяде до карети поруч зі сутягою та інтриганом
(Р. Іваничук)
.2
. Дуже добре, чудово
. [
Семен Мельниченко
:]
І свячена верба .. розрослась навдивовижу: мабуть, часто поливана(М. Кропивницький)
;Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу
(О. Стороженко)
;Люди у доктора вимуштровані
[вимуштрувані]
навдивовижу(Ю. Смолич)
.3
. у знач. пред., розм.
На подив, здаватися дивним
. Навдивовижу всім турецький огірок
(Л. Глібов)
;Якщо з тих дрібних квіточок та зв'язати букета, то всім буде навдивовижу
(Панас Мирний)
;Навдивовижу всьому селу, другого дня на добрих конях приїжджає агітатор
(М. Стельмах)
;Назад я добирався славно-правно, на куплений квиток, заповненим стрiльцями поїздом. Навдивовижу – нiхто мною не цiкавився
(Р. Андріяшик)
.