НАВА́РИСТИЙ
, а, е.
1
. З густим наваром (у 1 знач.)
. Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була не менш здивована з його байдужості до любимої страви
(Ю. Яновський)
;Як смачно тут пахло! Які борщі кипіли, танцювали над вогнищами, стікаючи наваристими червоними патьоками по казанах!..
(О. Гончар)
;Згадалися йому
[Григорію]
наваристі супи і кулеші з гороху, що їх варила ще покійна мати(В. Дрозд)
;Господиня поставила густий наваристий борщ з білими грибами, щедро заправлений конопляною засмажкою
(Ю. Логвин)
;//
Який дає густий навар
.Їли мої знайомі і дуже прихвалювали. Ще й випитували його: де ви таких курчат берете, що й не тлусті, й такі наваристі?
(Ю. Винничук)
.2
. перен., розм.
Який дає навар (у 3 знач.)
. – Наваристий рейс учора трапився, – посміхнувсь до себе, – дачника перевіз, людину виручив, а дачник щедро віддячив
(В. Дрозд)
.