НАВА́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., кого, що.
1
. Накладати, звалювати щось або когось куди-небудь
. Ви біжіть по підводу, під'їздіть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везіть додому
(Остап Вишня)
;На санчата дрова навалили, Поховали вбитих – та й у путь
(П. Воронько)
;//
перен.
Покладати на кого-небудь якісь обтяжливі обов'язки, велику роботу і т. ін
.Дивно! Сама людина, маючи отакі душевні багатства, навалює на себе гори клопотів... А варто тільки самій їх із себе зняти, сказати: глянь, яка ти багата, яка ти щаслива!
(Д. Гуменна)
;[
Наталя
:]
У мене до вас маленька справа. [
Ярчук
:]
Наваліть на мене хоч цілу гору...(І. Микитенко)
.2
. Нагромаджувати, насипати що-небудь у великій кількості
. Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори, навалювали гори піску, чаділи їдким перегаром
(Ю. Збанацький)
;Уранці копали братерську могилу. Гризуть мотики землю, а лопати навалюють невелику сопку, і дивимося на неї з сумом
(М. Хвильовий)
;Цілі гори дров навалили
[селяни]
коло кождої хати(І. Франко)
;//
безос.
Снігу навалило вище колін
(І. Сенченко)
.3
. розм.
Скупчуватися, збиратися у великій кількості
. Умить навалює стільки народу, що злодій і не намагається тікати
(із журн.)
;Навалило молодиць стільки, що трохи дяка не задавили
(Панас Мирний)
.4
. розм.
Безладно, недбало кидати, накладати багато чого-небудь десь
. До вокзалу подали порожні товарні вагони. В них почали грузитися переселенці. Галасом наповнилось повітря, наче сполошилася пташина зграя. Навалювали вагони торбами, домашнім начинням
(І. Пільгук)
;Мукта кладе мені в миску добрячу порцію гречки. Так само щиро навалює й собі
(Любко Дереш)
;[
Шалімов
:]
Послухайте, товаришу Васильєв. Які це речі в моїй кімнаті? .. Навалили повну кімнату якихось ящиків(І. Кочерга)
;//
тільки док., зневажл.
Написати, намалювати і т. ін. багато чогось
.За годину на одне твоє повідомлення навалять стільки спаму, що воно просто щезне, як голка в сіні!
(О. Забужко)
.