СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВАЛИ́ТИСЯ
НАВА́ЛЮВАТИСЯ
, ююся, юєшся, недок., НАВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док.
1
.
Налягаючи, тиснути своєю вагою
.
Ті, що стояли далі, витягали шиї та навалювались на других, щоб було видніше
(М. Коцюбинський)
;
Він замовкає, ходить по хаті, важко навалюючись на кожну ногу й дивлячись у землю
(В. Винниченко)
;
[
Орлюк
:]
Коли мене ранили, я навалювався на тебе всією вагою, і ти тягла мене з поля бою
(О. Довженко)
;
Кінь навалився на одну оглоблю та й переломив її
(з переказу)
;
Усією вагою Друзь навалився на кийок
(Ю. Шовкопляс)
;
Карамиш, навалившись грудьми на край адвокатського столика, крутив увсібіч лисою, на товстій червоній шиї головою
(В. Дрозд)
;
* Образно.
Обрiї розпливаються, далина тускнiє, небо навалюється на землю брезклою масою, пригнiчуючи свiдомiсть
(Р. Андріяшик)
;
Каміння стає гарячим, задуха навалюється на чагарі
(В. Єшкілєв)
;
// 
перен.
Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про сон, почуття, настрої і т. ін.)
.
Нічого вже не можна зрозуміти, – сон навалюється, м'який, волохатий
(В. Собко)
;
// 
перен.
Обтяжувати кого-небудь, завдавати клопоту комусь
.
Юрій рвучко повернувся туди, де мали бути двері. Задушлива темрява і мертва тиша навалювалися на нього, не давали вільно дихати, затискали думки, наганяли розпач
(В. Собко)
;
Страх навалюється йому спочатку на тiм'я, потiм наче ламає хребта, ноги. I Север'ян, скрегочучи зубами, падає на пiсок
(О. Ульяненко)
;
Щоразу, як наближалася до заповітного рогу, на мене навалювався страх не знайти цю, як сказав мій сьогоднішній співрозмовник, “лазівку”
(І. Роздобудько)
;
Засмученим поглядом стежив
[Гриць]
за Улькою, на яку навалилось тяжке, непоправне лихо
(С. Добровольський)
;
В голові чамріло – жодної виразної думки, .. характером він тугодум, мусить обмірковувати, зважити кожну дрібничку, а тут одразу стільки навалилось
(В. Дрозд)
.
2
.
розм.
Швидко і з великою силою нападати
.
Валківські козаки охороняли межу від нашестя хижих тварин. Татари навалювалися з півдня, пробираючись муравським шляхом
(В. Минко)
;
Фашизм навалився на нашу країну з страшенною силою і жорстокістю, анітрохи не приховуючи своїх планів
(О. Довженко)
;
Два полки Косінського з гетьманом на чолі вихопилися з-за горба і навалилися на черкасців з флангу
(Іван Ле)
;
// 
Накидатися на кого-небудь з метою захоплення, пограбування, знищення і т. ін
.
З кличем: “Ату його!” – на старого навалилися Макінтошенко та Нагнибіда
(А. Крижанівський)
;
Максим і Мазан навалилися на дозорця, скрутили, побігли вулицею. Позаду ячили голоси, брехав пес
(Ю. Мушкетик)
.
3
.
розм.
Падати, сипатися у великій кількості
.
Скелі почали падати. Вони повільно схилялися, вони наче розсувалися в сторони – і падали, навалювалися з гуркотом на краї майданчика, обсипаючи товаришів дощем дрібних уламків
(В. Владко)
;
Навалившись важкими, вологими пластами, прим'яв
[сніг]
до землі кущі і пригнув, розкошлатив гілля дерев
(В. Козаченко)
.
4
.
перен., розм.
З охотою, завзяттям, запалом братися за що-небудь
.
Сідаємо обідати. На незвичні для армії харчі хлопці навалюються по-солдатськи
(з газ.)
;
Кроль
[кріль]
закінчив капустину, Горобину, Картоплину, Навалився на окраєць...
(Остап Вишня)
.