СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВАЛИ́ТИ
НАВА́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., кого, що.
1
.
Накладати, звалювати щось або когось куди-небудь
.
Ви біжіть по підводу, під'їздіть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везіть додому
(Остап Вишня)
;
На санчата дрова навалили, Поховали вбитих – та й у путь
(П. Воронько)
;
// 
перен.
Покладати на кого-небудь якісь обтяжливі обов'язки, велику роботу і т. ін
.
Дивно! Сама людина, маючи отакі душевні багатства, навалює на себе гори клопотів... А варто тільки самій їх із себе зняти, сказати: глянь, яка ти багата, яка ти щаслива!
(Д. Гуменна)
;
[
Наталя
:]
У мене до вас маленька справа.
[
Ярчук
:]
Наваліть на мене хоч цілу гору...
(І. Микитенко)
.
2
.
Нагромаджувати, насипати що-небудь у великій кількості
.
Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори, навалювали гори піску, чаділи їдким перегаром
(Ю. Збанацький)
;
Уранці копали братерську могилу. Гризуть мотики землю, а лопати навалюють невелику сопку, і дивимося на неї з сумом
(М. Хвильовий)
;
Цілі гори дров навалили
[селяни]
коло кождої хати
(І. Франко)
;
// 
безос.
Снігу навалило вище колін
(І. Сенченко)
.
3
.
розм.
Скупчуватися, збиратися у великій кількості
.
Умить навалює стільки народу, що злодій і не намагається тікати
(із журн.)
;
Навалило молодиць стільки, що трохи дяка не задавили
(Панас Мирний)
.
4
.
розм.
Безладно, недбало кидати, накладати багато чого-небудь десь
.
До вокзалу подали порожні товарні вагони. В них почали грузитися переселенці. Галасом наповнилось повітря, наче сполошилася пташина зграя. Навалювали вагони торбами, домашнім начинням
(І. Пільгук)
;
Мукта кладе мені в миску добрячу порцію гречки. Так само щиро навалює й собі
(Любко Дереш)
;
[
Шалімов
:]
Послухайте, товаришу Васильєв. Які це речі в моїй кімнаті? .. Навалили повну кімнату якихось ящиків
(І. Кочерга)
;
// 
тільки док., зневажл.
Написати, намалювати і т. ін. багато чогось
.
За годину на одне твоє повідомлення навалять стільки спаму, що воно просто щезне, як голка в сіні!
(О. Забужко)
.