СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВА́Л
, у, ч.
1
.
Дія за знач. нава́лювати, навали́ти 1, 2, 4 і нава́люватися, навали́тися 1, 2.
Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль
[хвиль]
(І. Франко)
;
Вона знає вже цю неспокійну душу. Вона знає, що під навалом якихось нових ідей отець Кралевич може допуститися особливих дій, що він тоді не порахується ні з чим
(Г. Хоткевич)
;
У кінцівці “Дніпро” намагався організувати щось схоже на навал, однак “Базель” оборонявся без помилок
(із журн.)
.
2
.
Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча
.
О, він проб'є навали крижані, Обійде льодові пливучі гори!
(М. Руденко)
;
Все, що роїлося довкола криниці, притягувало очі в'язня з башти. Він спрагло вдивлявся в навал глею із дна, прислухався до бесід копача з комірником, що сторонилися під вежею
(М. Дочинець)
;
* Образно.
Звучали трембіти в небеса, горіли свічі, голосили жінки, а серед навалу всіх тих звуків, мов труба, гримів дикий голос Юраша
(Г. Хоткевич)
.