СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВА́ЖИТИ
НАВА́ЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., що, чого, розм.
1
.
що, чого.
Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь
.
На базарі нам наважили з півпуда черешні
(із журн.)
.
2
.
що.
Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь
.
Наважили чумаченьки та три вози солі
(П. Чубинський)
.
3
.
що і без прям. дод.
Навалюючись, налягаючи на кого-, що-небудь, тиснути своєю вагою
.
Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш
(Сл. Б. Грінченка)
;
Потім прийшло на подвір'я більше людей, підступили під двері, стали їх виважувати, та двері не були позамикані. Гультяї наважили двері силою, вони відчинилися прожогом, і всі влетіли відразу до сіней
(А. Чайковський)
;
Дві старі жінки чимдуж наважили на двері горища, щоб міцніше, якнайміцніше замкнути їх
(В. Митрофанов, пер. з тв. Р. Бредбері)
.
4
.
перев. з інф., заст.
Після розмірковування, роздумування вирішувати що-небудь; наважуватися (у 1 знач.)
.
Після празника то і то наважував робить – от і наробивсь
(Панас Мирний)
;
Поїхав
[Іван]
через ліс. Ніщо інше, як тільки мав гадку забити в лісі панотця. Видко, діло наважив іще дома
(Л. Мартович)
;
Зміркувала Раїса одну невелику мандрівочку, трохи навіть з науковою метою: наважила вона вільним часом поїхати по Цюрихському озеру, куди-небудь далі, до тихої затоки, набрати молюсків
(Олена Пчілка)
.