СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБУ́ХЛИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. акт. до набу́хнути 1–3
.
Варя пригорнула своє тепленьке немовля до своїх набухлих грудей
(М. Хвильовий)
;
Сніг розтав, дерева гуділи чорні, з набухлими бруньками
(О. Донченко)
;
Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав'язь Плодами світ обагрянить
(П. Воронько)
;
А десь цвіли квіти, і набухлі росинки скапували з листків
(Р. Іваничук)
;
Земля .. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна
(В. Козаченко)
.
2
.
перен.
Дієпр. акт. до набу́хнути 4
.
Здавалося, серце, набухле гнівом, уже не вміщається в грудях, тому й дихали люди все частіше і важче...
(Є. Доломан)
;
Джмелиним роєм линуть лячнi спогади, жалять серце. I вже воно, набухле, м'яке, сприймає тiльки болi
(Ю. Мушкетик)
.