НАБУ́ТОК
, тку, ч.
Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію
. Липень і серпень – це найважчі місяці, коли Цукротрест загачує всі кошти в ремонт цукроварень та різні капітальні набутки
(М. Івченко)
;Усіма своїми враженнями і духовними набутками я ділився насамперед з Катериною Іванівною
(М. М. Тарновський)
;Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем
(Іван Ле)
;Не віддасть він
[солдат]
нікому набутку свого – що узято в бою, те здобуто навіки!(С. Голованівський)
;Ще жодному з гетьманів не вдалося запомогтися добром, зібраним своїми руками. Прахом пішли набутки Виговського і Брюховецького.., розгубив по чужих дорогах батькові набутки Хмельниченко
(Ю. Мушкетик)
;//
Те, що належить кому-небудь
.На земляній долівці солом'яна мата, під стіною на дерев'янім полу вовняні матраци і ватяні ковдри, нефарбована дерев'яна скриня, кілька мідних посудин, кам'яний кухоль для води – ось і весь набуток
(П. Загребельний)
; * Образно.
Поетичні неологізми А. Малишка не тільки виконують відповідні стилістичні функції у його ліриці, але й становлять певний набуток літературної мови
(з наук.-попул. літ.)
.