НАБУ́ТИСЯ
1
див.
набува́тися
1
.НАБУВА́ТИСЯ
1
, а́юся, а́єшся, недок., НАБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док.
1
. Бути довго, досхочу з ким-небудь або де-небудь
. Дід дуже любили з гостями набуватися та й хоть розповідати, та хоть слухати оповідань про давнину
(Марко Черемшина)
;Він чекатиме в Лижниці, поки я набудуся в Чернівцях
(Леся Українка)
;Відтоді не сумнівалася
[Каломела]
вже: вона люба ханові, він знайшов у ній свою відраду, тому не може набутися з нею(Д. Міщенко)
;– Тут сидять люди, які не бачилися майже три місяці. Зараз вони бажають досхочу набутися, тому ти не повинен встрявати в їхні розмови, а поводити себе так, наче тебе тут немає
(Ю. Андрухович)
.2
. розм.
Проводити час
. Іван обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки .. і вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот
(М. Коцюбинський)
.