СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБУ́ТИ
1
НАБУВА́ТИ
1
, а́ю, а́єш, недок., НАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., що, чого.
1
.
Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати щось
.
На те, щоб набути шматок шпалеру
[шпалери]
з червоними рожами під образи – пішли усі яйця, які збирались одно до одного
(М. Коцюбинський)
;
Цікава все-таки річ, ця приватизація – за безцінь Гарик набув у повну власність цілісінький комбінат з усеньким обладнанням
(Л. Кононович)
;
// 
Купувати що-небудь
.
Товариство наше
[гурток “Хрестоматія”]
мало невеличкий склад книжок, із якого можна було їх набувати або брати дурно для роздачі при нагоді в селі
(В. Самійленко)
;
На власні гроші набув сотню примірників
[творів Рябоклячки],
щоб послати на село
(М. Коцюбинський)
;
Титул легко було випросити, ще легше купити. Під кінець Польщі то можна було набути титул за яких десять-п'ятнадцять дукатів
(Г. Хоткевич)
;
// 
Збирати, наживати, нагромаджувати що-небудь впродовж якогось часу
.
Що ж до золота, яке набувала імперія, не кажучи вже про те, як вона його набувала, – те золото давно вже розтринькали Родзянки, Керенські та всілякі отамани Дутови тощо
(Іван Ле)
;
Не набув їм
[синам]
батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі
(І. Муратов)
.
2
.
Набирати чого-небудь, починати мати щось (про ознаку, якість і т. ін.)
.
А Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одрізняється одна людина від другої, які набуває вона то своїм довгим життям, то своїми стосунками поміж людьми
(Панас Мирний)
;
– Люди, Марто, мають здебільшого два обличчя. Одне природжене, часто дуже дике, а друге вони набувають, живучи
(В. Підмогильний)
;
В сірому світлі передрання речі помалу стали набувати свого звичайного вигляду
(Б. Антоненко-Давидович)
.
3
.
Ставати, робитися яким-небудь
.
Руками, що враз зміцніли й набули гнучкості, вона перебирала й перебирала мотузки
(С. Скляренко)
;
Через рік у місті з'явились одночасно два ілюзіони, як тоді звались кінотеатри .. Трохи згодом ілюзіони стали називатися синематографами, а ще далі кінематографами, поки нарешті набули своєї теперішньої назви – кінотеатр, або скорочено – кіно
(Б. Антоненко-Давидович)
.
4
.
діал.
Відслужувати, відробляти де-небудь певний час
.
– Набула я два тижні, узяла свої гроші, зв'язала збіжжя, клунок на одну руку, дитину на другу, та й пішла...
(Панас Мирний)
.
Дістава́ти (оде́ржувати) / діста́ти (оде́ржати) [вели́кий (широ́кий)] ро́зголос <Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) [вели́кого (широ́кого)] ро́зголосу>
Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) чи́нності
(1)
 
Набува́ти / набу́ти поши́рення
ставати поширеним
.
Як і кожна мовна одиниця, на певних етапах розвитку одні дублетні морфологічні форми можуть набувати більшого поширення, інші – меншого
(В. Русанівський)
;
Набуває поширення нове хобі – лазіння по високих деревах за допомогою мотузки
(з наук.-попул. літ.)
;
– Коли людина почала добувати вогонь, то це була велика перемога в її житті. Тому й набула поширення стародавня легенда про боротьбу за вогонь. От і склалася така казка-легенда про Прометея
(І. Пільгук)
;
(2)
 
Набува́ти / набу́ти си́лу (сил)
зміцнюватися, укріплюватися, ставати сильним
.
[
Кирило
:]
І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати?
(Панас Мирний)
;
А хлопці спали, набували сили
(П. Воронько)
;
Часом йому паморочилася голова, і він спинявся, але знову набував сили і починав рити
(Валерій Шевчук)
;
Тепер мені потрібен час, аби набути нової сили
(Ю. Покальчук)
;
(3)
 
Набува́ти по́зи (поз)
робити якісь пози; позувати
.
Обершарфюрер глибокодумно робить вправи перед великим дзеркалом, набуває різних поз
(Ю. Яновський)
;
Якщо середньостатистична дівчина її віку знає, .. яких незалежних й спокусливих водночас поз слід набувати, .. то Редьці було на це начхати
(І. Карпа)
.
Здобу́ти (набу́ти, діста́ти) громадя́нство (пра́во громадя́нства)
(4)
 
Набува́ти (набира́ти) / набу́ти (набра́ти) ваги́ (рідше вагу́)
:
а)
 
товстіти, гладшати
.
А тепер я почуваюся добре, і нічого мені останніми часами не робиться, знов почала ваги набувати, стала добре спати і в грудях ніде не болить
(Леся Українка)
;
– Опромінені миші й кролі, – вела далі Люка, – росли значно швидше від контрольних, неопромінених. Вони набирали вагу процентів на двадцять швидше
(В. Владко)
;
– Ця пещена панянка, мабуть, ревно доглядала своє тіло, стежачи, щоб не набрати зайвої ваги
(Л. Кононович)
;
б)
 
мати значення, ставати важливим
.
У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий ґрунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір'ям
(С. Чорнобривець)
;
Всіляка вигадка, вважаю, тільки тоді набирає ваги, коли ти повіриш у неї сам
(П. Загребельний)
;
Сімейне життя – справа делікатна, тут кожна дрібниця набуває величезної ваги і здатна перетворитися на нерозв'язну проблему
(Н. Сняданко)
;
Вперше за останні три сторіччя формальні повноваження земельного воєводи, як верховного імперського намісника, набули реальної ваги не лише у військових, а й у цивільних справах
(О. Авраменко)
;
Нагу́лювати (набува́ти) / нагуля́ти (набу́ти) жир