СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБУРМО́СЕНИЙ
, а, е, розм.
Який набурмосився, насуплений (у 2 знач.)
.
Іноді він
[Терень]
зовсім мінявся: ставав хмурим, мовчазним, набурмосеним. Дивився спідлоба, понуро, з ворожим підозрінням
(В. Винниченко)
;
Лукія зупиняється біля набурмосених переселенок, виходить до них, намагаючись розгадати, чим вони на цей раз розлючені
(О. Гончар)
;
“Де їх, отаких, викопують? – подумала Марта про повну набурмосену жінку в чорному береті. – Оголені нерви і безпричинний вереск”
(Р. Андріяшик)
;
* Образно.
Коли опритомнів
[Василь],
то побачив над головою ранкове набурмосене небо
(М. Чабанівський)
.