НАБУНДЮ́ЧИТИСЯ
див.
набундю́чуватися
.НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ
, уюся, уєшся, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
1
. Надуватися, розпускати крила
. Індик набундючився
.2
. перен., зневажл.
Пишаючись, надимаючись, прибирати зарозумілого, гордовитого вигляду
. – Гм, пане Гнате, – промовив молодий чоловік, набундючуючись і протягуючи поперед себе ноги. – Ви можете мені прислужитися в кількох справах
(І. Франко)
;Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вулицю
(М. Стельмах)
;Ввійшов Спихальський. Виструнчився, набундючився, наставивши вперед гострі вуса
(В. Малик)
;Так кричали козаки, а він стояв, набундючившись і виставивши наперед булаву
(Валерій Шевчук)
.