СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБУНДЮ́ЧИТИСЯ
НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ
, уюся, уєшся, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
1
.
Надуватися, розпускати крила
.
Індик набундючився
.
2
.
перен., зневажл.
Пишаючись, надимаючись, прибирати зарозумілого, гордовитого вигляду
.
– Гм, пане Гнате, – промовив молодий чоловік, набундючуючись і протягуючи поперед себе ноги. – Ви можете мені прислужитися в кількох справах
(І. Франко)
;
Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вулицю
(М. Стельмах)
;
Ввійшов Спихальський. Виструнчився, набундючився, наставивши вперед гострі вуса
(В. Малик)
;
Так кричали козаки, а він стояв, набундючившись і виставивши наперед булаву
(Валерій Шевчук)
.