СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБУВА́ТИСЯ
1
, а́юся, а́єшся, недок., НАБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док.
1
.
Бути довго, досхочу з ким-небудь або де-небудь
.
Дід дуже любили з гостями набуватися та й хоть розповідати, та хоть слухати оповідань про давнину
(Марко Черемшина)
;
Він чекатиме в Лижниці, поки я набудуся в Чернівцях
(Леся Українка)
;
Відтоді не сумнівалася
[Каломела]
вже: вона люба ханові, він знайшов у ній свою відраду, тому не може набутися з нею
(Д. Міщенко)
;
– Тут сидять люди, які не бачилися майже три місяці. Зараз вони бажають досхочу набутися, тому ти не повинен встрявати в їхні розмови, а поводити себе так, наче тебе тут немає
(Ю. Андрухович)
.
2
.
розм.
Проводити час
.
Іван обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки .. і вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот
(М. Коцюбинський)
.