НАБУВА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., що, чого.

Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати щось

На те, щоб набути шматок шпалеру

[шпалери]

з червоними рожами під образи – пішли усі яйця, які збирались одно до одного

(М. Коцюбинський)

;

Цікава все-таки річ, ця приватизація – за безцінь Гарик набув у повну власність цілісінький комбінат з усеньким обладнанням

(Л. Кононович)

;

Купувати що-небудь

Товариство наше

[гурток “Хрестоматія”]

мало невеличкий склад книжок, із якого можна було їх набувати або брати дурно для роздачі при нагоді в селі

(В. Самійленко)

;

На власні гроші набув сотню примірників

[творів Рябоклячки],

щоб послати на село

(М. Коцюбинський)

;

Титул легко було випросити, ще легше купити. Під кінець Польщі то можна було набути титул за яких десять-п'ятнадцять дукатів

(Г. Хоткевич)

;

Збирати, наживати, нагромаджувати що-небудь впродовж якогось часу

Що ж до золота, яке набувала імперія, не кажучи вже про те, як вона його набувала, – те золото давно вже розтринькали Родзянки, Керенські та всілякі отамани Дутови тощо

(Іван Ле)

;

Не набув їм

[синам]

батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі

(І. Муратов)

Набирати чого-небудь, починати мати щось (про ознаку, якість і т. ін.)

А Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одрізняється одна людина від другої, які набуває вона то своїм довгим життям, то своїми стосунками поміж людьми

(Панас Мирний)

;

– Люди, Марто, мають здебільшого два обличчя. Одне природжене, часто дуже дике, а друге вони набувають, живучи

(В. Підмогильний)

;

В сірому світлі передрання речі помалу стали набувати свого звичайного вигляду

(Б. Антоненко-Давидович)

Ставати, робитися яким-небудь

Руками, що враз зміцніли й набули гнучкості, вона перебирала й перебирала мотузки

(С. Скляренко)

;

Через рік у місті з'явились одночасно два ілюзіони, як тоді звались кінотеатри .. Трохи згодом ілюзіони стали називатися синематографами, а ще далі кінематографами, поки нарешті набули своєї теперішньої назви – кінотеатр, або скорочено – кіно

(Б. Антоненко-Давидович)

діал.

Відслужувати, відробляти де-небудь певний час

– Набула я два тижні, узяла свої гроші, зв'язала збіжжя, клунок на одну руку, дитину на другу, та й пішла...

(Панас Мирний)

Дістава́ти (оде́ржувати) / діста́ти (оде́ржати) [вели́кий (широ́кий)] ро́зголос <Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) [вели́кого (широ́кого)] ро́зголосу>

див.

дістава́ти

;

Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) чи́нності

див.

набира́ти

;

(1)

Набува́ти / набу́ти поши́рення

–

ставати поширеним

Як і кожна мовна одиниця, на певних етапах розвитку одні дублетні морфологічні форми можуть набувати більшого поширення, інші – меншого

(В. Русанівський)

;

Набуває поширення нове хобі – лазіння по високих деревах за допомогою мотузки

(з наук.-попул. літ.)

;

– Коли людина почала добувати вогонь, то це була велика перемога в її житті. Тому й набула поширення стародавня легенда про боротьбу за вогонь. От і склалася така казка-легенда про Прометея

(І. Пільгук)

;

(2)

Набува́ти / набу́ти си́лу (сил)

–

зміцнюватися, укріплюватися, ставати сильним

[

Кирило

І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати?

(Панас Мирний)

;

А хлопці спали, набували сили

(П. Воронько)

;

Часом йому паморочилася голова, і він спинявся, але знову набував сили і починав рити

(Валерій Шевчук)

;

Тепер мені потрібен час, аби набути нової сили

(Ю. Покальчук)

;

(3)

Набува́ти по́зи (поз)

–

робити якісь пози; позувати

Обершарфюрер глибокодумно робить вправи перед великим дзеркалом, набуває різних поз

(Ю. Яновський)

;

Якщо середньостатистична дівчина її віку знає, .. яких незалежних й спокусливих водночас поз слід набувати, .. то Редьці було на це начхати

(І. Карпа)

△

Здобу́ти (набу́ти, діста́ти) громадя́нство (пра́во громадя́нства)

див.

здобува́ти

◇

(4)

Набува́ти (набира́ти) / набу́ти (набра́ти) ваги́ (рідше вагу́)

а)

товстіти, гладшати

А тепер я почуваюся добре, і нічого мені останніми часами не робиться, знов почала ваги набувати, стала добре спати і в грудях ніде не болить

(Леся Українка)

;

– Опромінені миші й кролі, – вела далі Люка, – росли значно швидше від контрольних, неопромінених. Вони набирали вагу процентів на двадцять швидше

(В. Владко)

;

– Ця пещена панянка, мабуть, ревно доглядала своє тіло, стежачи, щоб не набрати зайвої ваги

(Л. Кононович)

;

б)

мати значення, ставати важливим

У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий ґрунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір'ям

(С. Чорнобривець)

;

Всіляка вигадка, вважаю, тільки тоді набирає ваги, коли ти повіриш у неї сам

(П. Загребельний)

;

Сімейне життя – справа делікатна, тут кожна дрібниця набуває величезної ваги і здатна перетворитися на нерозв'язну проблему

(Н. Сняданко)

;

Вперше за останні три сторіччя формальні повноваження земельного воєводи, як верховного імперського намісника, набули реальної ваги не лише у військових, а й у цивільних справах

(О. Авраменко)

;

Нагу́лювати (набува́ти) / нагуля́ти (набу́ти) жир

див.

нагу́лювати