НАБУБНЯ́ВІТИ
, іє.
Док. до бубня́віти.
Забриніли в веснянім повітрі мухи та набубнявіли на деревах бруньки, готуючись зеленим листям замаїти гаї та діброви...
(М. Коцюбинський)
;М'язи набубнявіли, сповнюються сили – вже просто важко тримати спину схиленою
(М. Дашкієв)
;Катерина стоїть на причілку проти сонця, взяла в руку галузку яблуні, що набубнявіла, почувши весну
(С. Чорнобривець)
;От завтра встану, вийду на город, а ломака вже обросте гіллям, набубнявіє бруньками, обкидається рожевим цвітом. Загудуть бджоли, появиться зав'язь, а там і яблука
(А. Дімаров)
;Я виріс із своєї хати, як виростає соняшник із насінини: зерня набубнявіло, проросло, паросток піднявся до сонця, а лушпиння догниває в землі
(В. Дрозд)
;Четверта
[горошина],
що хотіла жити на сонці, потрапила в стічний рівчак і лежала дні й тижні в брудній воді. Вона дуже набубнявіла(О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена)
;//
Набрякнути від скупчення рідини (випоту) в тканинах тіла; опухнути
.Клинцювате, старанно виголене обличчя неначе набубнявіло і було ніздрювате, як почорнілий весінній сніг
(М. Стельмах)
;Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи, боляче ворухнувся куточок рота
(М. Рудь)
; * Образно.
На річці загорілось золоте озеро. Краї його набубнявіли криваво й заколивались густо й неспокійно
(М. Івченко)
.