СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБУБНЯ́ВІЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до набубня́віти.
Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками
(Г. Коцюба)
;
Картопляне бадилля, набубнявіле та цупке від нічної вогкості, широкими листями теж гнулося від роси
(Т. Осьмачка)
;
Дерева вже викидали набубнявілі бруньки – майбутнє листя, пагони
(П. Автомонов)
;
Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем, чіпляється за розмиті дощами рівчаки
(В. Логвиненко)
;
Дерева, кущі, трава, навіть ледь проросле з набубнявілого зерня паростя – усе, безжально розштовхуючи одне одного, пнулося вгору
(В. Дрозд)
;
До пілоток дочіплювано круглі сукняні латочки, щоб прикривати ними вуха, але вуха не вміщалися під тими латочками, .. почервонілі від морозу, набубнявілі, неначе в утоплеників
(П. Загребельний)
;
* Образно.
Латориця легко зламала посинілу, набубнявілу крижану товщу і вийшла з берегів
(В. Козаченко)
.