СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБРЯ́КНУТИ
НАБРЯКА́ТИ
, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло і набря́кнув, нула, ло; док.
1
.
чим і без дод.
Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.); набуха́ти (у 1 знач.)
.
В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю
(Я. Галан)
;
На крутому чолі
[Карпа]
набрякла жила, виявляючи велику напруженість
(М. Коцюбинський)
;
Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса
(І. Волошин)
;
На лобі поручика набрякли жили, але він не зрушив з місця, боровся з собою, боротьба була болісна, і це виразно позначалось на обличчі
(Б. Левін)
;
// 
Опухати через скупчення рідини (випоту) в тканинах
.
Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки
(З. Тулуб)
;
Нога біля кісточки страшенно боліла, не можна було доторкнутися, не те, що стати. І буквально на очах почала пухнути, набрякати
(В. Нестайко)
;
Руки мої набрякли і взялись пухирями
(І. Сенченко)
.
2
.
Те саме, що набуха́ти 2, 3
.
Брості росли, набрякали і розпускались
(Л. Дмитерко)
;
Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується
(М. Трублаїні)
;
Набрякли бруньки, Вдяглись в зелені мундири дерева
(І. Нехода)
;
Вікна понамерзали, двері набрякли
(А. Тесленко)
;
Земля набрякла, блистіла, як масло
(К. Гордієнко)
;
* Образно.
Набрякають там щастям вже зерна оті, Що зібрали ми влітку, в жнива золоті
(М. Нагнибіда)
.
3
.
перен.
Те саме, що набуха́ти 4.
Начальник і прокурор набрякали здивуванням і обуренням
(І. Багряний)
;
Очі малого почали набрякати від сліз
(Д. Білий)
;
Дощами та весняною водою набрякла Синява й тече собі на захід
(Ю. Яновський)
.