СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБРЯ́КЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до набря́кнути.
З притиском витирає
[Дем'ян Кізка]
полами нового кожушка набряклі від застарілого ревматизму руки
(Є. Кротевич)
;
Ольга побачила набрякле і синє обличчя
(Я. Галан)
;
Хворі, голодні, виснажені, з набряклими й підбитими ногами, вони вже не могли йти
(І. Багряний)
;
Над степом стояла темна, набрякла від вологи, важка хмара
(О. Копиленко)
;
Він відчинив важкі набряклі двері і опинився в хижі
(С. Скляренко)
;
Дім ще не прокинувся, дім ще беріг у собі зиму: у вистуджених грубках, .. у рипучих, набряклих вогкістю дверях
(В. Дрозд)
;
Гриць витер рукавом набряклі від сліз очі й поринув у безрадісну задуму...
(С. Добровольський)
.