НАБРЯКА́ТИ

, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло і набря́кнув, нула, ло; док.

чим і без дод.

Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.); набуха́ти (у 1 знач.)

В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю

(Я. Галан)

;

На крутому чолі

[Карпа]

набрякла жила, виявляючи велику напруженість

(М. Коцюбинський)

;

Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса

(І. Волошин)

;

На лобі поручика набрякли жили, але він не зрушив з місця, боровся з собою, боротьба була болісна, і це виразно позначалось на обличчі

(Б. Левін)

;

Опухати через скупчення рідини (випоту) в тканинах

Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки

(З. Тулуб)

;

Нога біля кісточки страшенно боліла, не можна було доторкнутися, не те, що стати. І буквально на очах почала пухнути, набрякати

(В. Нестайко)

;

Руки мої набрякли і взялись пухирями

(І. Сенченко)

Те саме, що набуха́ти 2, 3

Брості росли, набрякали і розпускались

(Л. Дмитерко)

;

Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується

(М. Трублаїні)

;

Набрякли бруньки, Вдяглись в зелені мундири дерева

(І. Нехода)

;

Вікна понамерзали, двері набрякли

(А. Тесленко)

;

Земля набрякла, блистіла, як масло

(К. Гордієнко)

;

* Образно.

Набрякають там щастям вже зерна оті, Що зібрали ми влітку, в жнива золоті

(М. Нагнибіда)

перен.

Те саме, що набуха́ти 4.

Начальник і прокурор набрякали здивуванням і обуренням

(І. Багряний)

;

Очі малого почали набрякати від сліз

(Д. Білий)

;

Дощами та весняною водою набрякла Синява й тече собі на захід

(Ю. Яновський)