СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБРО́ЇТИ
, о́ю, о́їш, док., розм.
Наробити шкоди, чогось неприємного; нашкодити
.
Як залицявся
[Хапко]
до Пушкаренкової Мотрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу
(Марко Вовчок)
;
– А де старший? – спитав той, що привів Матроса. – Наброїли... Цей герой шпортнув ось цього ножем
(І. Микитенко)
;
Дощ таки наброїв нам: ціла верства снопів підмокла
(Я. Качура)
;
В козацькій раді не беруть участі “новики”, до трьох літ. За той час вони виконують повинності джур, а коли що наброять, то їх карають отамани дуже дошкульно
(з наук.-попул. літ.)
.