СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НА́БРІД
, роду, ч., збірн., зневажл.
Нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом
.
Якого лише наброду не було в таборі. Страшні розбишаки, вбивці, грабіжники, пройдисвіти...
(М. Андрусяк)
;
Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я годен честі?
(Д. Паламарчук, пер. з тв. В. Шекспіра)
;
// 
Уживається як лайливе слово
.
– Шиз! Словом, шваль, кримінальна дрібнота, рецидивістський набрід!
(із журн.)
.