НАБРИ́ДНУТИ
див.
набрида́ти
.НАБРИДА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАБРИ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. набри́д, ла, ло і набри́днув, нула, ло; док.
Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність, постійну присутність або багаторазові звертання до кого-небудь; надокучати
. Як вилікуватись без пігулок та мікстур? Стаття “Перш ніж набридати лікарям” дає вичерпну відповідь на болюче запитання
(з наук.-попул. літ.)
;Боюся тільки, як би не набриднути Ліді за це літо, все ж таки я певне завдаю їй клопоту
(Леся Українка)
;//
безос.
Нам набридає стояти на місці
(Ю. Яновський)
;Набридло сидіти в душній і тісній похмурій школі у той саме час, як ліс гучав од пташиних співів
(Б. Грінченко)
;[
Фрося
:]
Що ви там шепочетесь, як змовниці? Набридло, нарешті(І. Микитенко)
;– Сашко зачинив вхідні двері, але не замкнув їх. А мені набридло чекати у вестибюлі
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.