СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАБРЕСТИ́
, еду́, еде́ш; мин. ч. набрі́в, брела́, ло́; док., на кого – що, розм.
Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед кимсь, чимсь
.
– Ішов я полями чистими та широкими – далі набрів на діброву густу та красну
(Марко Вовчок)
;
Зійшов
[Грицько]
на став, набрів на ковзалку й почав ковзаться
(С. Васильченко)
;
Одного разу Улянка набрела в лісі на щербатий глечик, який стояв під березою
(О. Донченко)
;
Набрів
[Сивоок]
на криницю, дістав дерев'яним відром води, напився
(П. Загребельний)
.