НАБРА́ТИ

див.

набира́ти

НАБИРА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док.

що, чого.

Брати, збирати яку-небудь кількість чого-небудь

Набирала вона пригощами запашний цей порох

[тирсу],

а теслярі посміхалися – грайся, дівчинко, грайся

(А. Хижняк)

;

І цей ліс, і ця липа, що стілько меду з її

[неї]

бджола набрала, – все це пропаде

(Панас Мирний)

;

Юрко кинувсь насипати червінці в кишені, набрав повну хустку

(І. Нечуй-Левицький)

;

Зінька набрала з діжки дощової води, налила в ночви

(А. Шиян)

що, чого.

Убирати, усмоктувати в себе що-небудь

Мусив у Лубнах купити калоші, бо старі розлізлися, текли і набирали болота

(М. Коцюбинський)

;

Для компресора, машини, що, як людина, повітря в груди набирає, потрібно вал обточити

(М. Трублаїні)

;

Моє холодне тіло набирає тепла

(Ю. Яновський)

;

У місті

[Чорнобилі]

і довкола нього було зосереджено велику кількість техніки .. Частину цих машин, що набрали радіацію, довелося потім лишити назавжди в Зоні...

(Ю. Щербак)

чого.

Погоджуватися на виконання якої-небудь роботи; брати багато чогось

Я не думаю говорити Вам, щоб Ви більше набирали на себе роботи, бо се вже було б вище сил людських

(Леся Українка)

;

Окрім своєї науки, набирав

[Павло Діденко]

іще “уроків” заради заробітку

(А. Головко)

;

– Набрала я додому роботи, сиджу та шию

(І. Нечуй-Левицький)

;

Набрати замовлень

чого, що.

Поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь

На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів, і з нього було знято стипендію

(Григорій Тютюнник)

кого, що.

Приймати, наймати, вербувати значну кількість кого-небудь

Пан звелів набирати селян у свій двір

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Якийсь старшина там приїхав з козаками. Каже, що від самого Потьомкіна. Козаків набиратиме до війська

(С. Добровольський)

;

– Тепер я набираю для експедиції топографів, штурманів, гідрологів та геологів – увесь персонал

(З. Тулуб)

;

Ясно й сліпому, що коли підприємство набирає нових робітників, то це говорить не про занепад, а навпаки – про його процвітання

(Ірина Вільде)

;

Вербуючи, наймаючи або приймаючи кого-небудь, створювати, формувати щось.

Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає

(І. Котляревський)

;

Іде

[капітан]

на кораблебудівний приймати новозбудоване судно, екіпаж новий набиратиме

(О. Гончар)

;

Марно намагались

[мисливці на китів]

набрати в Окленді нову команду. Всі місцеві китобої вже понаймались на інші судна

(П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна)

що.

Складати, компонувати що-небудь із різних або однакових частин

Спочатку слід зв'язати тасьму, замкнути її в коло і вже на дужках тасьми набирати візерунок

(із журн.)

;

Набирати мозаїку

що, друк.

Те саме, що склада́ти 6

Майже всі чоловіки з друкарні .. пішли до армії. Тепер Галя вже самостійно орудувала біля кас, набираючи одна всю газету

(В. Козаченко)

;

– Фашистську газету друкувати я не бачу, а свою листівку завжди наберу

(І. Цюпа)

;

Уводити команду, повідомлення, текст документа і т. ін. з клавіатури комп'ютера

У 1982 році я написав програму, за допомогою якої міг набирати текст десятьма різними, зокрема й старими, мовами й бачити оригінали літер на екрані

(із журн.)

що.

Складати із цифр номер телефона для виклику абонента, кодову комбінацію замка і т. ін.

[

Вересай

(набирає телефонний номер):

]

Дмитре Васильовичу? Здрастуй. Це я, Вересай

(І. Микитенко)

;

Жінка, протерши очі, невдоволено взялася за телефонну трубку, набираючи якийсь номер

(М. Руденко)

що і чого, перен.

Поступово збільшуючи або посилюючи, досягати потрібного ступеня, рівня і т. ін

Корабель набирав ходу, все даленів і даленів

(В. Кучер)

;

Зрушення в хлібозаготівлях, що сталося в перші дні його приїзду, не набрало відповідного розмаху, а, навпаки, щодня поволі вщухало

(І. Кириленко)

чого і без дод., розм.

Купувати тканину

Чотири здоровенних подушки замалим не до стелi знiмаються

[здіймаються],

та всi в ситцевих пошивках з здоровенними лапатими квiтками, – це вже Домаха Денисова набирала

(Б. Грінченко)

;

Катерина зібралася їхати купувати собі корову. З нею за компанію поїхала і Глафіра – набрати дітям на одяг

(С. Чорнобривець)

чого.

Набувати якої-небудь особливості, властивості; ставати якимсь

– Позичати?! – каже Йван здивований і раптом набирає такого гоноровитого вигляду, який доводиться бачити хіба в благородних отців на театральній сцені

(А. Кримський)

;

Кайдашенко не встигав відповідати на запитання, як нові оратори виростали перед ним, і розмова набирала крутого повороту

(М. Чабанівський)

;

Таня бачила, що кожний клубок

[диму]

набирає дивачних

[дивовижних]

форм, потворних обрисів, рукатих, ногатих

(В. Гжицький)

;

Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає

(С. Чорнобривець)

тільки недок., кого, розм.

Називати образливими, грубими словами; лаяти кого-небудь

– Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли?

(В. Кучер)

Дістава́ти (оде́ржувати) / діста́ти (оде́ржати) [вели́кий (широ́кий)] ро́зголос <Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) [вели́кого (широ́кого)] ро́зголосу>

див.

дістава́ти

;

(1)

Набира́ти / набра́ти висоту́ (рідко височі́нь)

–

піднімаючись над землею, досягати певної відстані

Спочатку побачив чорного літака, що тепер завертав на захід, різко набираючи височінь

(Іван Ле)

;

Раптом літак одірвався від землі. От він набирає висоту

(О. Іваненко)

;

Планер почав падати. Але пілот зумів упоратися з ним і знову набрав висоту

(із журн.)

;

(2)

Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) чи́нності

–

ставати законним, чинним

Військовий секвестр набирає чинності від сьогодні

(Ю. Смолич)

;

Шлюбний контракт між особами, які одружуються, укладається за їхнім бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації

(з мови документів)

;

– Постанова королівського суду набула законної чинності

(З. Тулуб)

;

Згідно з римським законом, який набрав чинності в часи імператора Клавдія, маєток померлої дитини ставав власністю матері

(з наук.-попул. літ.)

;

(3)

Набира́ти розго́ну

–

те саме, що Бра́ти / взя́ти розгі́н (див. бра́ти).

Буря втомилася й тепер посвистувала, сапала, сичала, зикала, чмихала. Коротку хвилину відпочивала, набирала нового розгону, нового розмаху

(Б.-І. Антонич)

;

Усе швидше й швидше. Усе далі й далі. Потяг набирав розгону

(О. Шугай)

;

(4)

Набра́ти спра́вності

–

набути знань, навичок, уміння в якій-небудь справі, професії і т. ін

Славко набрав справності до тої роботи, бо виконував її вже віддавна

(Л. Мартович)

◇

(5)

Набира́ти / набра́ти води́ в рот

–

уперто мовчати; нічого не говорити

Вже я й мовчу, вже я й набираю води в рот – все одно .. він виведе тебе з останнього терпіння

(Ю. Збанацький)

;

Писали Насті, аякже, тільки чи листи не доходять, чи води в рот набрала

(Є. Гуцало)

;

(6)

Набира́ти / набра́ти на си́лі

а)

міцніти, розвиватися

Деякі зони Поліського заповідника є місцями осінніх скупчень журавлів: тут вони набирають на силі перед відльотом у вирій

(із журн.)

;

б)

набувати більшого вияву, зростати

Північний вітер набирав на силі

(із журн.)

;

(7)

Набира́ти / набра́ти пло́ті і кро́ві

–

утілюватися в певній формі, наповнюватися конкретним змістом

Договір є індивідуальним правовим актом, у якому абстрактна модель стосунків осіб, окреслена в загальних рисах у законі, наповнюється конкретним змістом, набирає своєї плоті і крові

(з навч. літ.)

;

(8)

Набира́ти / набра́ти смаку́

для кого

–

ставати важливим, значущим для когось, набувати неабиякого значення

Все – робота, життя, відносини з товаришами .. – все це набрало для нього особливого смаку

(В. Собко)

;

(9)

Набира́ти со́ку

–

наповнюватися виразним змістом, набувати певного значення, яких-небудь якостей, властивостей і т. ін

Факт, переходячи із уст у вухо, обростав, набирав соку з жіночих буйних уявлень, грав, переливався барвами

(А. Головко)

;

(10)

Набра́ти (набра́тись) пересві́дчення

–

переконатися, упевнитися в чому-небудь

Страх хотілося їй з ким побалакати про Михася, набратись пересвідчення, що її намір добрий

(О. Маковей)

;

Набува́ти (набира́ти) / набу́ти (набра́ти) ваги́ (рідше вагу́)

див.

набува́ти

;

(11)

Як (мов, ні́би і т. ін.) води́ в рот набра́ти,

перев. зі сл.

замовкнути

мовчати

і т. ін.

а)

втратити здатність або бажання говорити

Замовк, як води в рот набрав

(Л. Мартович)

;

[

Ганна

Відтоді замовкла я, мов в рот води набрала!

(М. Кропивницький)

;

б)

мовчки

Макар не був мовчуном, але тепер сидів, неначе в рот води набрав

(С. Добровольський)

;

І вони довго сиділи, ніби набравши в рот води. Мовчала переможно і Марія, задоволена тим, що так їм дошкулила

(М. Слабошпицький)