НАБОЛІ́ТИ

, і́є, док.

Стати болісним від тривалих болів, незручного положення і т. ін

На руках наболіли мозолі. Я сиджу, мов у темній тюрмі: Довгі дні, безпросвітні та голі, Повні тілько роботи й неволі, Гнуть мене у важкому ярмі

(І. Франко)

;

Від тривалого похнюплення Іванові вже наболіли шийні м'язи

(М. Рудь)

;

перен.

Стати дуже вразливим, чутливим від тривалих переживань, страждань (про душу, серце)

Барабаш, прислуговуючи шляхті, сховав королівського універсалу з козацькими привілеями й наказав Хмельницькому нікому про нього не говорити. Та Богдан із тим не погодився. В нього вже наболіло серце за покривджене козацтво

(А. Кащенко)

;

Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього...

(М. Коцюбинський)

;

[

Оксана

Андрійку мій! То ти, живий?! Ой, як наболіло по тобі серце!..

(З. Мороз)

перен.

Постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним

Те, що пропонував Мурашко, всім наболіло, кожного, видно, зачіпало за живе

(О. Гончар)

;

Вона говорила про все, що наболіло їй, над чим вона багато думала в довгі самотні вечори і безсонні ночі

(О. Гуреїв)

;

Я порушив це питання тому, що вже надто наболіло

(з газ.)

◇

(1)

Наболі́ти на душі́ (на се́рці)

–

надто схвилювати, збентежити, занепокоїти, зумовивши переживання

Я в серцях висказав батькові все, що наболіло на душі

(В. Малик)

;

Чорні жерла вікон насторожено чатують Марію. І вона виказує їм усе, що наболіло на серці

(В. Дрозд)

;

Зібралися в хаті гетьмана, до ранку гомоніли про те, що в кожного наболіло на душі

(В. Чемерис)

;

Вовчик все говорив і говорив, що йому наболіло на серці

(Г. Пагутяк)