СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАБО́ЖНО
.
1
.
Присл. до набо́жний.
[
В'язень
:]
Дозволь мені хоч глянути на тебе! Дозволь мені поцілувать набожно край одіжі твоєї!
(Леся Українка)
;
Вона
[сестра-жалібниця]
ще набожно похитала над хворим головою, тяжко зітхнула, підіймаючи вгору очі, і тихо вийшла
(Мирослав Ірчан)
;
– Алаяр-хан, – набожно піднявши очі, почав говорити Саїд-Мухтар, – просить пробачення за те, що перервав ваш солодкий сон так рано
(П. Загребельний)
.
2
.
перен., рідко.
Благоговійно, з особливою пошаною
.
Зося вдруге вирішила звернутися до Сідалковського, якого поважала і ставилася до нього так само набожно, як до романів про справжніх лицарів
(О. Чорногуз)
.