СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАБО́Б
, а, ч.
1
.
іст.
Титул мусульманських правителів провінцій (князів) в Індії, які відокремилися від імперії Великих Моголів, а також особа, що носила цей титул
.
У 1717 році Муршид приймає титул набоба й стає фактично незалежним правителем
(з наук.-попул. літ.)
;
Деравар – резиденція бахавалпурського набоба
(із журн.)
.
2
.
перен.
Той, хто швидко розбагатів і живе в розкоші, як східний правитель
.
Мені сподобався перстень на його руці, він і подарував. А йому подарував його якийсь східний набоб
(з мемуарної літ.)
;
Після смерті угорського набоба законним спадкоємцем став його син Золтан Карпаті
(із журн.)
.