НАБІРНИ́Й
, а́, е́.
1
. Признач. для набо́ру (у 1 знач.)
. Хтось мусить робити рух – ствердив тверезо Денисюк і .. один із перших зголосився до набірної комісії
(О. Лисяк)
;Треба було розжитися набірною касою – свинцевими літерами для підпільної друкарні
(М. Андрусяк)
;М'якою ходою, погойдуючись, він перетнув кімнату, ткнув довгим вузлуватим пальцем у набірний диск на пульті зв'язку
(І. Росоховатський)
;Кинувши в щілину дві копійки і вже набравши перші цифри, я несподівано зупинив палець у кружальці набірного диска
(А. Кокотюха)
.2
. Складений з окремих частин
. Він повернувся до Шлойми, по-змовницьки нахилився впритул і з бічної кишені піджака вийняв гарного ножа з набірним руків'ям всіх кольорів райдуги
(О. Ірванець)
;Гарячі бітумні мастики застосовують для наклейки набірного паркету
(із журн.)
.3
. полігр.
Те саме, що склада́льний.
Стала
[Оксана]
до своєї колишньої роботи в набірному цеху(В. Кучер)
;Науково-дослідний інститут поліграфічного машинобудування працював над створенням автоматичної набірної машини
(з наук.-попул. літ.)
;//
у знач. ім. набірна́,
но́ї,
ж.Приміщення, де готується друкарський набір; складальня
.Я потихеньку вислизнув з набірної, стриб-стриб по щаблях – і вже на горищі. Лежу на сіні й прислухаюсь, як все приміщення здригається від гуркоту друкарської машини
(П. Запаренко)
.